АМФЕТАМИН VHQ
Йо, бро! Вот я тут сижу, и думаю о том, как я купила амфетамин и научилась делать сахарную вату из стекловаты. Это была трэшовая история, даже не могу поверить, что все это случилось со мной.
Океан закладки. Именно так начинается каждое наше приключение. Как только я попробовала закладки, имело место быть настоящее космическое путешествие. Чувствовала себя как в фильме "Интерстеллар", где каждый шаг – это новый мир, новая реальность. Но я понимала, что это не для меня. Я хотела чего-то более острым, чего-то, что заставило бы моё сердце биться в унисон с битами нашей любимой музыки.
И вот однажды мне посчастливилось попробовать хану. Просто взяла и прикурила эту магическую травку. Знаешь, после нее я почувствовала удивительную волну эйфории, покорила настоящий сансару. А теперь думаешь, что делать дальше? Вот я и подумала, что можно перейти на более серьезную штуку.
Гирик – вот что мне нужно было. Легкости, покоя и гармонии. С ним я чувствовала свободу и искушение. Привыкнуть было трудно, но когда твое тело испытывает подъем, а потом полное расслабление – это взрывная смесь, братан. Я понимала, что это шаг вперед, шаг в сторону себя.
Морфий. Его просто нельзя описать словами. Как настоящий конструктор, который каждый раз сочиняет новую историю. Вот только потом осознаешь, что границы реальности стерты. Понимаешь, что ничего не имеет значения, и ты – всего лишь маленькая песчинка в океане времени. Бред, жесть и завал. Хотелось только спать и видеть потусторонний мир.
Но, парящая в облаках, я поняла, что это не долго продлится. Мой организм требовал новых ощущений, настоящего адреналина. Вот тогда я узнала о искухе – поисковой активности любого наркомана. Искать новые суррогаты, новые виды удовольствия. Как Стендаль, она быстро стала моей увлеченностью.
И вот однажды я встретила мару. Это был тот самый марихуанский денс-флоу, который захватывает тебя с первых нот. Я почувствовала себя настоящими звездами рэп-сцены, каждая клеточка моего тела взбунтовалась от баса. А затем я вспомнила свою миссию – создать самую невероятную сахарную вату.
Но как? Я задумалась, и вдруг поняла, что есть вещество, которое если правильно обработать, может стать идеальной основой для этого деликатного десерта. Да, это стекловата. Я распустила ее и придала ей форму, сделала настоящий шедевр.
Мои нервные касания. Все внутри меня гудит от восторга. Я представляю, как я делюсь своим открытием со всеми моими наркоманскими друзьями. Они не будут верить своим глазам – самодельная сахарная вата из стекловаты! Ведь такое нельзя купить ни в одном магазине.
Йо, бро, ты куда смотришь? Как же время летит, а мы все продолжаем искать новые ощущения, новые приключения. Мы – наркоманы, но в тоже время – искатели смысла в этой сумасшедшей жизни. Мир нас не понимает, но что им делать? Мы живем своими мирозданиями, своими правилами.
Наша жизнь кипит и тревожит мозг. Мы – путешественники между мирами, поглощающими свой темный, но завораживающий свет. Мы не нуждаемся в одобрении или понимании. Мы – сами по себе и прокладываем свою собственную тропу.
Итак, бро, я рассказала тебе о том, как я купила амфетамин и научилась делать сахарную вату из стекловаты. Это была наша история, наша нелегальная миссия. И пусть мир осуждает нас, но мы знаем, что живем в своем мире, своей реальности. И нам хватает этого, братан.
Але-хо-хо! Що тут у нас, народець? Розказуватиму вам сьогодні крутезну історію, як я, наркоман комік, засмоктився амфетаміном і почав шмаляти на пляжі! Взагалі, як тільки я почуваю, що трохи налитувався, у мене виникає мегаідея, і таке завжди виходить. То ж готові до екстазу?
Заготовив я собі купу закладок на цей вихідний, обіцяв собі влаштувати веселу вечірку. І ось вона, довгоочікувана пятнична ніч! Малий, кумик-дистриб'ютор, приїжджає до мене на байку із своїм баяном. І клопітко вибираю для себе дозу мефедрону, щоб дати жару без папараці. Але треба бути обережним, уникати всяких мамонтів, бо тут може вискочити один з них, і приділити мене зайвої уваги. Я ж не маю часу на таких дрянь.
Отож я кидаюся швидкісно курити свою шняжку. І тут, під польотом моїх мірських турбогвинтів, я відчуваю, як цей стимулюючий сплав очіплює моє тіло, даруючи неймовірне екстатичне блаженство. Вечір стає яскравішим, звуки музики мов сексуальні зайчики, що побігли вигадати нові пози. І я, як художник-експериментатор, показую своїм друзям, що таке справжня свобода від уявних меж і стереотипів.
А в якийсь момент, як уже вся компанія відчуває внутрішній адреналін, я пропоную потоваришувати на пляж, щоб розвантажитися від всіх наших "шалених витворів мистецтва". Тут якраз ідеальне місце для величезного веселого шоу. Кругом тільки народ, пляжні парасольки, крихка веселка бікіні і одні штани розміру XXXL. Ну а ми, злих коміків, зі своїми чорними сорочками і вогненними очима, вирішуємо показати всім, як влетіти в неймовірну атмосферу мандрівки по уявних просторах.
На сцені гримить рок-н-ролл, а ми підтягуємося до рок-н-роллу своєю шняжкою. Іноді і шмаляти треба з рокерським задором! Ми рухаємося, як астронавти на місячній поверхні, словно головні герої фільмів про постапокаліпсис. А потім, вирішуючи покорити цілий світ, я починаю свій виступ-імпровізацію. Шоу від наркомана-коміка! Бадьорі глядачі раптом вуетають, особливо, коли я починаю розповідати про свої пригоди з мефедроном.
"Але, діти, не повторюйте мої помилки! Хоч меф тягне на себе як магніт, він же може змінити тебе настільки, що ти починаєш виростати собі роги на голові і розказувати всім про життя на Юпітері!"
Але поки я розповідав крутезну історію, вже смеркало. І ми з командою вирішуємо перетворити пляж в лазурну дискотеку. Музика, світло, танці – все по-дорослому з голлівудським блеском. І тут я, ефектно швидко починаю забувати про свої наркотичні пригоди та віддаюся щасливому пляжному безладдю. Ловлю хвилі екстазу, все літає навкруги, мерехтить, ніби невловима вітрина в нічних вікнах. Ми всі стаємо одним цілим, багатогранним фірмаментом, що палає неможливими кольорами.
Час летить, а я все ще на хвилі ейфорії, підбадьорений своїми наркотичними ілюзіями. Розповідаю афторитетній публіці свої умори, як шукаю цінні закладки на крихкій нічній зорі. І тут, коли сонце починає з'являтися на обрії, ми всі втрачаємо свій адреналін і ветер розвіває наші мокрі волосся врівні з морськими хвилями.
Зморшки від нічних танців та пригод проростають на моєму обличчі, нагадуючи мені про те, що ілюзії сходять на ніч. Але це не кінець, це лише початок нової історії. Мені захотілося втягнути цілий світ у свій комедійний вир, показати кожному, що наркотики – це всього лиш спосіб вийти за межі, відчути усю красу та адреналін життя без обмежень. А ви готові на екстремальну подорож у світ комічного наркозу?
